Заміна половини уряду: чому українці цього не помітять. Аналіз ВВС

Складно назвати якусь країну світу, в якій "гуртова" заміна доброї половини членів уряду не була б ознакою масштабної політичної кризи або принаймні не стала б політичним землетрусом.

Утім, нинішня Україна доводить, що неможливе є можливим. І що настільки значна кадрова ротація навряд чи призведе до якихось фундаментальних змін у житті держави, а більшість її населення взагалі її не помітить.

По-перше, про прийдешні масштабні зміни в уряді представники влади говорять уже добрих пів року – кілька разів джерела анонсували навіть скору заміну прем’єра. Але то до кадрового питання у влади не доходили руки через якісь важливіші справи, то давалася взнаки надзвичайно коротка довжина лави запасних команди Володимира Зеленського.

Так чи інакше, про те, що скоро значну частину членів уряду замінять, говорили давно і вголос – тому дводенні голосування Ради за відставку низки міністрів абсолютно не мають ефекту сюрпризу.

По-друге, кадрові зміни в уряді не виглядають як радикальне оновлення влади.

Минули часи, коли Володимир Зеленський принципово підбирав у свою команду людей за принципом "якомога менше зв'язків з політикою в біографії" - і це зрозуміло.

Звичайно, в уряді Дениса Шмигаля відсоток "нових облич" був значно менший, ніж в Кабміні його попередника Олексія Гончарука – і це теж можна досить просто пояснити.

Однак зараз результатом ротації майже половини членів уряду стане всього-на-всього переміщення людей всередині системи: до влади, добре це чи погано, не залучили жодної людини з-поза наявної кадрової колоди.

По-третє, як не крути, будь-які кадрові ротації, очікувані чи несподівані, в Україні давно мають другорядне значення на тлі трагічних подій повномасштабної війни, що її Росія почала два з половиною роки тому.

Кому цікава заміна міністра екології, юстиції чи навіть закордонних справ у той час, коли рятувальники щойно закінчили розбір завалів після ракетного удару по Полтаві, а у Львові оголосили жалобу після трагедії 4 вересня?

По-четверте, який сенс переживати про заміни в уряді, якщо ступінь впливу цього самого уряду на ситуацію в країні є досить обмеженим.

Повномасштабне вторгнення Росії закономірно перетворило Україну в суперпрезидентську республіку, у якій функції реального уряду виконує Офіс президента. Тому заклик Володимира Зеленського – "дати нові сили урядовим інституціям України" - це, звісно, добре. Але переоцінювати масштабні заміни в Кабміні не варто.

На тлі новин з фронтів та з відносного тилу розв’язаної Росією війни, перед лицем викликів, які стоять сьогодні перед Києвом, новини про відставки в уряді явно не тягнуть на перші шпальти українських газет.